Пообіцяти, не означає одружитися…
На фоні сьогоднішніх, водночас тривожних і політичних подій, та можливої відставки нинішнього Прем’єр-міністра України Арсенія Яценюка, дуже б хотілось нагадати про тези його минулої президентської передвиборчої програми "4 цілі", з якою він в 2010 році балотувався на посаду Президента України. Та мабуть буде правильніше на початку трохи згадати політичну історію теперішнього Прем’єра.
Незважаючи на свій доволі молодий вік, Арсеній Петрович встиг побувати майже на всіх ключових посадах, окрім президентської та мабуть - це йому в майбутніх політичних перспективах вже не світить.
19 вересня 2001 року почалася дивовижна політична кар'єра Арсенія Яценюка, коли Верховна Рада Автономної Республіки Крим обрала його виконувачем обов'язків Міністра економіки півострова в уряді Валерія Горбатого; а вже 21 листопада рішенням Кримського Парламенту він став повноцінним Міністром економіки.
В січні 2003 року, з подання Голови Національного банку України Сергія Тігіпка, Яценюк становиться першим заступником, а з липня 2004 року – виконуючим обов’язки Глави Нацбанку на період президентської кампанії, коли С. Тігіпко був главою виборчого штабу кандидата в президенти В. Януковича.
В березні 2005 року Яценюк стає першим заступником Голови Одеської обласної державної адміністрації за поданням тодішнього Голови Василя Цушка. На цій посаді Яценюк перебував до вересня цього ж року до свого призначення на пост Міністра економіки України в уряді Ю. Єханурова. Через Парламентську кризу в серпні 2006 року Яценюк разом з усім Кабінетом Міністрів був відправлений у відставку.
Але вже у вересні 2006 року за призначенням Президента України Віктора Ющенка Яценюк стає першим заступником глави Секретаріату президента України — представником Президента України в Кабінеті Міністрів України.
В березні 2007 року 426 голосами з 450 Верховна рада України, за пропозицією Президента України, обрала Яценюка міністром закордонних справ України. Майже все перебування його на посаді міністра закордонних справ припало на час гострої політичної кризи, яка призвела до розпуску українського парламенту у квітні 2007 року.
У липні 2007 року партійний Блок «Наша Україна — Народна самооборона» висунув Арсенія Яценюка кандидатом у народні депутати Верховної ради України під третім номером свого виборчого списку, і в листопаді він склав присягу народного депутата Верховної Ради України, а в грудні за результатами таємного голосування він став дев'ятим головою українського парламенту.
Вересень 2008 року змусив Яценюка подати у відставку в зв'язку із припиненням існування правлячої коаліції. За відставку проголосували 233 депутати, і таким чином рішення було прийнято.
Початком політичної кар’єри можна вважати участь Яценюка у виборах президента України 2010 року, де він позиціонує себе як лідер політичної партії «Фронт Змін». На цих перегонах Яценюк посів 4 місце, отримавши 6,96% голосів виборців.
У квітні 2012 року лідери «Фронту змін» та «Батьківщини» оголосили про формування спільного списку для участі у парламентських виборах та підписали Декларацію єдності - «Об'єднана опозиція». В травні на Форумі (що за форум, його назва) було презентовано програму від Об'єднаної опозиції, а самого Яценюка у червні обрано головою ради Об'єднаної опозиції «Батьківщина». Яценюк та інші члени «Фронту змін» припиняють членство в партії, щоб взяти участь в парламентських виборах за списком «Батьківщини» як безпартійні.
На цей час основні опозиційні партії розпочали всеукраїнську акцію «Вставай, Україно!» під гаслами відставки тодішнього Президента В. Януковича і дострокових президентських виборів, а також соціальний та економічних прав. Очолили акцію Арсеній Яценюк, Олег Тягнибок та Віталій Кличко.
10 вересня 2014 року з'їзд партії «Народний фронт» обрав Арсенія Яценюка головою своєї політичної ради.
На позачергових Парламентських виборах 2014 року за Народний Фронт віддали голоси 22,14% виборців, що дозволило партії отримати 64 місця в Парламенті за пропорційною системою. Ще 18 осіб зайшло за одномандатними округами.
На посаді Прем'єр-міністра України Арсеній Яценюк з 27 лютого 2014 року так би мовити, прямісінько з Майдану в прем'єрське крісло!
Що не кажи, а талановитий політик, пройшовши такий тяжкий тернистий політичний шлях, і який би при нагоді бажання, якщо звісно хотів би, міг би гори звернути та втілити в реальність свої "4 цілі", про які так грізно заявляв в президентській передвиборчій програмі 2010 року в ролі сьогоденного Прем'єр-міністра України. Та вернемось до програми «4 цілі» Арсенія Яценюка, вірніше до головніших її тез, які на мій погляд є найважливішими:
1) Нова індустріалізація:
а) Країні потрібні передові заводи і фабрики;
б) Нові робочі місця, конкурентні товари на міжнародних ринках можна створити тільки на їх базі;
в) Більшість товарів народного споживання, верстатів і машин мають бути виготовлені вітчизняними виробниками самостійно чи в кооперації з нашими партнерами в Європі та пострадянських країнах.
Ані заводів, ані підприємств, ми на превеликий жаль не будуємо, а старі не модернізуємо, тому у нас така велика напруга з новими робочими місцями для простих громадян. Єдине, що у нас добре виходить так це допродувати все те, що залишилося за мізерними цінами - заможним українським олігархам.
2) Ефективне сільське господарство:
а) Структура агропромислового комплексу деформована, тому нам потрібне багатоукладне сільське господарство;
б) Всі українські аграрії - від індивідуальних домогосподарств та дрібних фермерів і до великих сільськогосподарських підприємств - повинні знайти в ньому своє місце;
г) Потрібно відновити цукрові заводи, що працювали раніше, консервні комбінати, тепличні господарства, тваринницькі ферми.
На жаль, заводи та виробничі підприємства не створюються та не модернізуються, нові робочі місця відсутні. Агропромисловий комплекс зруйнований.
Яскравим прикладом недбальства та байдужості влади є колись потужний цукровий завод, що знаходиться у рідній Прем’єру Чернівецькій області. Занепад та пустеля. Жодних зусиль не було прикладено, аби підняти цей завод та інші заводи, комбінати, тепличні господарства, виробництва, щоб народ України мав гідно оплачувану роботу та не мріяв від’їхати з країні у пошуках на краще за межі України, залишаючи тут напризволяще свої сім’ї та родини.
3) Здорові й освічені люди:
а) Сьогодні взято помилковий орієнтир на "страхові медицину". Державна бюджетна медицина - історично пізніша і більш досконала форма організації галузі. Жодного системного поліпшення за рахунок страхових механізмів ми не отримаємо, а лише забезпечимо комусь великі прибутки, зокрема корупційні;
б) Руйнується залишена нам із радянських часів система освіти. Відбувається розподіл на школи для бідних і для багатих, вища школа переорієнтувалася на підготовку фахівців "на експорт" - для роботи в інших країнах;
в) Жодного поділу на бідних та багатих!
Охорона здоров’я та освіта повністю деградовані - це як ходіння по муках. Нікому нема ніякого діла до цього в державних стінах, а розподіл на багатих та бідних, як був так і існує й нині.
4) Боєздатна армія
а) Ми повинні самостійно приймати рішення в питаннях внутрішньої і зовнішньої політики.
б) Жодні міжнародні угоди не захистять нашу країну, якщо вона сама не здатна цього зробити, а отже, потрібна сильна і боєздатна армія.
в) Україні потрібен військово-промисловий потенціал для забезпечення збройних сил найсучаснішою й ефективною зброєю.
Без заперечень, що нам потрібна сильна, і боєздатна армія, бо як каже в кожній своїй промові, Президент України Петро Порошенко - якщо не хочеш кормити свою армію - будеш кормити чужу!
Вже зараз, ми відчуваємо перерозподіл сфер впливу, який супроводжується збройними конфліктами не лише на сході України, зокрема й в Європі. Свої нагальні питання, можна лише вирішити приймаючи самостійно рішення в питаннях внутрішньої та зовнішньої політики, бо жодними міжнародними угодами не можна захистити свою країну.
Маємо приклад Мінських домовленостей та контактної групи, які на міжнародному рівні так і нічого вже досить тривалий час не можуть вирішити, що далі робити, аби покінчити з війною раз і назавжди.
На сьогодні, лише завдяки справжньому патріотизму та відданості наших волонтерів, армія на східному фронті забезпечена всім необхідним, і навіть більше.
Державні ж мужі, лише поки декларують про військово-промисловий потенціал для забезпечення збройних сил найсучаснішою й ефективною зброєю, але час плине, і велика кількість наших неймовірних захисників, добровольців там гинуть, поки влада в роздумах, поки влада бореться один з одним за владні місця, поки влада забирає незаконно мандати у Народних депутатів України у яких на відміну від сьогоднішньої безсоромної влади, залишилася почуття гідності до кожного з нас з вами.
Втім, два роки сидіння в прем’єрському кріслі, багато чого означають – це занадто багато часу, аби реалізувати все те, про що мовилося в програмі тодішнього кандидата у Президенти, а нині Прем’єр-міністра України. Тому, вважаю правильною оцінкою для Уряду Яценюка, яка становить понад 70% недовіри громадян згідно опитувань. Але, якщо дивитися більш глибше та справедливіше, то даний відсоток стосується не тільки Уряду Яценюка, а й всієї вертикалі влади - Президента, Уряду та Парламенту.
Не тільки Арсеній Яценюк, але й вся наша політична рать, не здатна перетворити нашу Україну - в бездоганну та багату країну. На жаль, провідні політики занадто багато часу витрачають саме на власну показуха на ТБ, на імітацію своєї «кропіткої роботи», на власний PR.
Значна кількість українських політиків, зокрема і Арсеній Яценюк, вдається навіть до підкупу лобістів США в Конресі, які пов'язані з Госдепом, фінансуючи їх (впевнена, що саме з наших гаманців), аби ті в свою чергу казали про нього відповідні речі для того, аби тут використовувати ці речі, що нібито Захід підтримує політику Яценюка, але насправді, це не так.
Якщо покопатися в різній західній пресі, зокрема Foreign Affairs, яка нещодавно написала на своїх сторінках розгромлену статтю щодо Уряду Яценюка в якій сказано, що Уряд Яценюка складається тільки з олігархів, що він покриває корупцію, що - ця змія-корупція, поглинула там повністю все.
Отже, справжні реформи та обіцянки Арсенія Яценюка, які б переформатували би країну та створили умови для достойного життя кожного українця, так і не стали реальними....
Броницька Олена, політолог, політичний експерт Українського інституту аналізу і менеджменту політики.
